Взимку 1902 року жінка на ім'я Мері Андерсон подорожувала до Нью-Йорка і виявила, що негода зробилаводіннядуже повільно.Тож вона дістала свій блокнот і намалювала ескіз:гумовий склоочисникна зовнішній сторонілобове скло, підключений до важеля всередині автомобіля.
Андерсон запатентувала свій винахід наступного року, але на той час мало хто мав автомобілі, тому її винахід не викликав особливого інтересу.Десятиліття потому, коли Модель T Генрі Форда зробила автомобілі мейнстрімом, Андерсон «мийник вікон«було забуто».
Тоді Джон Ойшеї спробував ще раз.Ойшеї знайшов місцевого виробництва ручний рушійний механізмсклоочисник автомобіляпід назвою «Дощова гума». У той час лобове скло було розділене на верхню та нижню частини, ігума для дощуковзав по проміжку між двома шматками скла. Потім він заснував компанію для його просування.
Хоча пристрій вимагав від водія маніпулювати клеєм від дощу однією рукою та кермом іншою, він швидко став стандартним обладнанням американських автомобілів.Компанія Ойшея, яка згодом отримала назву Trico, невдовзі стала домінувати на ринку.щітка склоочисникаринок.
Протягом багатьох років,склоочисникивинаходили знову і знову у відповідь на зміни в дизайні лобового скла. Але основна концепція все ще залишається такою, яку Андерсон намалював на нью-йоркському трамваї в 1902 році.
Як було сказано в одній ранній рекламі склоочисників: «…Чітке баченнязапобігає нещасним випадкам та робитькерувати легше«…»
Час публікації: 10 листопада 2023 р.