Взимку 1902 року жінка на ім'я Мері Андерсон подорожувала до Нью-Йорка і виявила, що погана погодаводіннядуже повільно.Тому вона витягла свій блокнот і намалювала ескіз: aгумовий склоочисникна зовнішній сторонілобове скло, підключений до важеля всередині автомобіля.
Наступного року Андерсон запатентувала свій винахід, але на той час мало хто мав автомобілі, тому її винахід не викликав особливого інтересу.Через десять років, коли Модель Т Генрі Форда привела автомобілі в мейнстрім, Андерсон “очисник вікон» було забуто.
Тоді Джон Ойшей спробував ще раз.Oishei знайшов місцеве виробництво з ручним керуваннямавтомобільний склоочисникпід назвою Rain Rubber.У той час лобове скло поділялося на верхню і нижню частини, а такождощова гумаковзнув по щілині між двома шматками скла.Потім він створив компанію для його просування.
У той час як пристрій вимагав від водія маніпулювати дощовим клеєм однією рукою та кермом іншою, він швидко став стандартним обладнанням американських автомобілів.Компанія Oishei, яка згодом отримала назву Trico, незабаром стала домінуватищітка склоочисникаринку.
За роки,склоочисникибули винайдені знову і знову у відповідь на зміни в дизайні вітрового скла.Але основний концепт все ще залишається тим, що Андерсон намалював на нью-йоркському трамваї в 1902 році.
Як було сказано в одній ранній рекламі склоочисників: «Ясне баченнязапобігає нещасним випадкам і робитьводіння легше.”
Час публікації: 10 листопада 2023 р